біологія 6 кравців, 19.01.21, урок№4
Урок № 4
Тема програми: Вступ.
Тема уроку: Стратегія сталого розвитку природи і суспільства.
Опрацювати теоретичний матеріал
1. Структура
навколишнього середовища
Навколишнє середовище,
або довкілля, — це частина природи,
що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності й
суспільних відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров’я. Поняття
«природа» і «навколишнє середовище» дуже подібні, але перше є значно ширшим.
Навколишнім середовищем
називають ту частину природи, з якою
людина взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності. Навколишнє середовище складається з двох
взаємозалежних частин: природної і штучної. Природним
компонентом є планета Земля з її різноманітними оболонками —
атмосферою, гідросферою, літосферою та біосферою. Суспільну частину середовища
життя людини становлять суспільство і суспільні відносини, що утворюють штучний компонент довкілля.
Сьогодні всі проблеми навколишнього
середовища є предметом нової науки під назвою енвайронментологія (від
англ. environment — навколишнє середовище, довкілля). Ця наука має виражений
прикладний (практичний) характер, а традиційна екологія є її теоретичною
основою. Методологічними засадами енвайронментології слугують наукова теорія
природокористування, вчення про охорону природи та сучасна концепція
збалансованого розвитку природи й суспільства.
Отже, навколишнє середовище є частиною природи і має
природний та штучний компоненти.
2. Суть стратегії сталого розвитку
природи й суспільства
Сталий розвиток природи
й суспільства — розвиток суспільства,
за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання
відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистем до самовідновлення.
Термін «сталий
(збалансований) розвиток» з'явився у 1980 р. у документі «Всесвітня
стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовленому Міжнародним союзом охорони
природи і природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія містила принципово нове положення:
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДИ НЕРОЗРИВНО ПОВ'ЯЗАНЕ З ПИТАННЯМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.
Автором інноваційної
економічної теорії сталого розвитку, висвітленої в монографії «Поза зростанням:
Економічна теорія сталого розвитку», є провідний дослідник економічних аспектів
забруднення довкілля Герман Дейлі.
Сталий розвиток — це доволі складна конструкція, яка полягає в
збалансованому розвитку трьох компонентів: економічного, соціального та
екологічного. Не можна говорити про сталий розвиток, розглядаючи лише один із
компонентів. На іл. 4 зображено три кола: соціум (суспільство), економіка,
довкілля (природа). Ділянка перетину кіл і є зоною сталого розвитку.
Принципи Концепції сталого розвитку
v Людство може надати розвитку
суспільства сталого характеру, щоб він відповідав потребам людей сучасного й майбутніх
поколінь.
v 2. Обмеження, що існують у
галузі експлуатації природних ресурсів, пов'язані із сучасним рівнем розвитку
техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до
самовідновлення.
v 3. Необхідно задовольнити
елементарні потреби всіх людей і надати їм можливість реалізувати свої надії на
благополучне життя.
v 4. Необхідно, щоб використання
природних ресурсів відповідало екологічним можливостям планети, зокрема
виробництво енергії.
v 5. Темпи росту кількості
населення мають відповідати виробничому потенціалу біосфери, який у сучасних
умовах швидко змінюється.
В основі стійкого розвитку
лежить перехід до «зеленої» економіки. «Зелена» економіка — це економіка, яка раціонально використовує
природні ресурси, зберігає екосистеми і біорізноманіття та забезпечує при цьому
зростання рівнів доходів і зайнятості. Це «низькокарбонова» економіка,
економіка з мінімальним використанням вуглеводневих ресурсів, економіка з
низькою енергоємністю. В умовах ресурсної та енергетичної залежності України
саме поступова заміна «коричневої» індустріальної економіки на нову «зелену»
уможливлює забезпечення національної безпеки держави в найближчі десятиріччя.
Передбачено упровадження таких інструментів «зеленої» економіки, як «зелені»
технології, «зелений» транспорт, «зелене» будівництво, «зелені» закупівлі,
«зелена» енергетика та ін. (іл. 5).
Іл. 5.
Символи пріоритетних напрямів «зеленої» економіки в Україні
Отже, як сформульовано у
звіті Комісії ООН, «збалансований розвиток природи й суспільства — це розвиток, що задовольняє потреби нинішніх
поколінь і не загрожує можливості наступних поколінь реалізовувати свої
потреби».
3. Оновлена система цінностей щодо
природи
Вивченням цінностей природи й оцінювання людиною значення природи, що
мотивує її поведінку, займається екологічна етика. Це вчення про
принципи й проблеми моральних взаємовідносин людини з природою й суспільством.
Засновниками цієї системи поглядів, яку ще називають етикою Землі, є
американський еколог О. Леопольд і
німецький лікар, місіонер, музикант, лауреат Нобелівської премії миру А. Швейцер. На відміну від біоетики, що
досліджує моральне ставлення людини до життя, екологічна етика вивчає моральні стосунки людини й природи
взагалі — живої й неживої.
Основою сучасної
екологічної етики є взаємодоповнювальні й рівнозначні світоглядні концепції — біоцентризм
й екоцентризм. Суб'єктами в цих
концепціях є організми, види живих істот та екосистеми.
Принципи екологічної етики за О.
Леопольдом:
1) принцип збереження природи;
2) принцип збереження біорізноманіття;
3) принцип цілісності природи;
4) принцип поваги до природи;
5) принцип відповідальності.
Основні завдання сучасної екологічної
етики:
- перебудова моральної свідомості людини,
- виховання любові й співчуття до природи,
- формування відповідальності людини за стан природи,
- формування рівноправного співіснування людини й природи.
Отже, природу врятувати зможе тільки створення нової ціннісної системи, заснованої на високому оцінюванні внутрішніх і зовнішніх цінностей природи, використання яких не спричинить загибелі природи.
Домашнє
завдання.
Опрацювати §3 повторити §1-2. Виконати завдання у зошит: перелічіть глобальні Цілі сталого розвитку
Комментарии
Отправить комментарий